• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Правовиховна робота

З метою попередження неправомірних дій з учнями Олександрівського ліцею було проведено профілактичну бесіду. Поліцейський офіцер громади Олександрійського РВП, капітан поліції Коробко Сергій Юрійович та начальник СЮПВП Олександрійського РВП, капітан поліції Зраєнко Оксана Миколаївна поспілкувалися із здобувачами освіти про види правопорушень: булінг, порушення навчального процесу, вживання алкогольних напоїв, тютюнопаління. Детально розповіли про шкідливий вплив вейпінгу, електронних сигарет та тютюну на здоров'я людини. Зазначили про заборону куріння в громадських місцях та передбачені штрафи за порушення. Зустріч пройшла у формі діалогу, учні отримали корисну та повчальну інформацію

Правовиховна робота в ліцеї

Формування в Україні громадянського суспільства, розбудова суверенної, незалежної, демократичної та правової держави вимагає зміни підходів до виховання молодого громадянина. Сьогодні вже не потрібно доводити, що без цілеспрямованого правового виховання учнів цієї проблеми не розв’язати.

Цілком закономірно, що на перше місце в цій роботі виходить проблема формування в молоді високої правової культури, вмінь та навичок легальними способами захищати загальновизнані суспільні цінності, залучення її до свідомої участі в громадському та духовному житті держави.

В Олександрівському музеї за останні роки склалась певна система правової роботи з учнями та громадськістю.

Правовий навчально-виховний процес регулюється Конституцією України, Законом України “Про освіту», Типовим Положенням про загальноосвітній заклад, Статутом ліцею.

Під час проведення правового виховання педагогічний колектив ліцею виходить з таких основних критеріїв:

· Правова освіта повинна охоплювати широкі верстви населення – учнів, батьків, учителів.

· Правова освіта повинна забезпечувати зростання самосвідомості учнів, розуміння ними суворого дотримання положень Конституції і законів України.

· Розуміння учнями єдності прав і обов’язків і їх виконання в реальному житті.

Ліцей прагне підготувати учня до реального життя, вміння користуватися правовими знаннями, набутими в закладі освіти.

Пропаганда основних принципів Загальної декларації прав людини, Декларації і Конвенції прав дитини.

Прагнення домогтися формування громадянської позиції кожного учня на основі загальнолюдських цінностей: свободи переконань, думок, володіння та користування власністю.

Вміння учнів протистояти злочинам і правопорушенням у суспільстві.

На основі практичного досвіду сформувалася трирівнева структура організації роботи з профілактики правопорушень

1. Перший рівень – соціальна профілактика, спрямована на збереження здоров’я дітей. Попередження негативного впливу факторів соціального і природного середовища. Однією з основних ланок у цьому питанні є правовиховна робота серед учнів середнього і старшого шкільного віку.

2. Вторинна профілактика – направлена на виявлення негативних змін у поведінці дитини, попередження подальшого їх розвитку.

3. Третинна профілактика – цілеспрямована робота з учнями, схильними до правопорушень, має цілком індивідуальний характер.

Важливу роль в організації правової роботи здійснює рада профілактики. Розглядаються різноманітні питання: ведення обліку відвідування учнями ліцею, взяття на облік неблагополучних сімей, закріплення за учнями схильними до правопорушень, наставників з числа педагогів, організація батьківських зборів, проблеми правильного використання учнями вільного часу. Кожне з цих питань потребує клопіткої роботи протягом навчального року, координації всіх служб ліцею, зв’язку з державними органами і суспільними організаціями.

Дитина має змалку усвідомлювати себе особистістю, здатною змалку брати посильну участь у житті родини і школи, а згодом і країни, відповідати за свої вчинки, знати права і обов’язки, вміти себе захищати. Правове виховання багато в чому допомагає розв’язати ці проблеми.

В рамках Тижня правових знань учні 4 класу на годині спілкування «Дитина-неповторна особистість» обговорювали тематичні відеофільми, змагалися у вікторині «Чи знаю я свої права», оцінювали вчинки героїв життєвих ситуацій.

Проведення Тижня правознавства – це не стільки розваги для учнів, скільки одна з форм організації навчання, засіб виховання, шлях до порозуміння з учнями.

Учнів 3 класу було ознайомлено з правами людини та пояснено, що можливості людини існувати й розвиватися як особистість, задовольняти свої потреби, здебільшого закріплені законодавством. Школярі відверто обговорювали: яку роль відіграють закони в житті їх сімей, які правові проблеми турбують батьків та дітей.

У рамках тижня правових знань з учнями 2 класу було проведено заняття "Права і обов 'язки у казках". Близькі дітям персонажі допомогли зрозуміти, як у житті діє правова система.

Було проаналізовано казки "Колобок", "Рукавичка", "Півник та двоє мишенят", "Котик і Півник". Юні правознавці з цікавістю розбирали кожен випадок, проводили паралелі з реаліями сьогодення.

Також працювали в парах і у кінці тижня створили виставку малюнків .

Шкільний бібліотекар Ференець М.В. оформила книжкову виставку на тему «Я маю права», презентувала видання про права людини та іншу літературу правового змісту, учні школи з цікавістю ознайомились із представленими матеріалами.

З учнями 2 і 3 класів було проведено бібліотечний урок «Права у моєму житті».

Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, коли вона, маючи широкі знання, добре працюючи або навчаючись, порушує закони, права. Здатність людини розуміти правила співжиття і вимоги законів та відповідним чином поводитися не є вродженою, вона формується під впливом спеціальних виховних заходів, є наслідком спілкування з іншими людьми, участі в різних видах діяльності.Правове виховання — виховна діяльність школи, сім’ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.Необхідність організації правового виховання учнівської молоді зумовлена розбудовою Української держави, існування якої немислиме без відповідного рівня правової культури її громадян.

Конвенція ООН про права дитини

Юридична відповідальність неповнолітніх

Виходячи з проблемного питання та вимог правової освіти та виховання, які спрямовані на те, щоб підвищити виховну профілактичну роль у попередженні аморальних анти суспільних проявів учнів, у школі склалась своєрідна система правового виховання, яка передбачає цілеспрямовану, планову, взаємопов’язану, керовану діяльність її частин.

Закони та підзаконні акти, спрямованні на охорону основних прав дитини.

1. Конституція України.
2. Декларація прав дитини.
3. Закон України "Про охорону дитинства"( 26 квітня 2001 року).
4. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" ( 23 березня 2003р.).
5. Закон України "Про охорону здоров'я" (19 листопада 1992 року)
6. Закон України "Про соціальну роботу з дітьми і молоддю" (21 червня 2001 р).
7. Закон України "Про освіту".
8. Закон України "Про загальну середню освіту" (13 травня 1999 року).
9. Закон "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (13 травня 1999 року).
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2000 р. "Про утворення Міжвідомчої комісії з питань ох
11. Закон України "Про позашкільну освіту ” (22 червня 2000 року).
12. орони дитинства".
13. Указ Президента України «Про Національну програму правової освіти населення».
14. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей.
15. Кодекс законів про працю України.

Нормативно-правові акти в сфері сімейних відносин стосовно

охорони прав дітей.

1. "Цивільний кодекс України" від 16.01.2003 р..
2. "Житловий кодекс" від 30.06.1983 р.
3. "Сімейний кодекс" (набрав чинності з 1 січня 2003 року)
4. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (21 листопада 1992 року).
5. Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства та дітям-інвалідам" (16 січня 2000 року).
6. Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" (15 листопада 2001 року).
7. Постанова Верховної Ради України "Про Концепцію державної сімейної політики" від 17 вересня 1999 року.

Організація роботи шкільної бібліотеки з популяризації правових знань

Людство вступило в ІІІ тисячоліття, з надією дивлячись на молоде покоління, яке має здійснювати демократичні перетворення в суспільстві та будувати правову демократичну державу.

Головне завдання, що стоїть нині перед державою – це прищеплення нашим громадянам правової культури. Досягти ж високого рівня правової культури можна, лише досягнувши високого рівня розвитку суспільства, а також за допомогою правового виховання в школі, родині, бібліотеці, через засоби масової інформації тощо.

Правове виховання – це діяльність, спрямована на формування правосвідомості і правової культури та на розвиток соціально-правової активності особистості.

Коли мова йде про правове виховання в бібліотеці для дітей, то завдання правового виховання полягають у тому, щоб у кожної дитини були сформовані:

- повага до права і законів;

- повага до правоохоронних органів;

- свідома правомірна поведінка;

- критичне ставлення до порушень і порушників закону;

- потреба брати особисту участь у боротьбі з правопорушеннями;

- усвідомлена звичка дотримуватися норм моралі та права.

До шкільної програми включено зараз декілька курсів, що дають дітям, відповідно до їх вікового та освітнього рівня, ази правових знань. Це окремі теми “Я і Україна”, «Природознавство» у молодших класах, “Основи здоров’я” – для учнів середнього шкільного віку і, звичайно, спеціальний курс “Основи правознавства”, що вивчається в 9-10 класах.

Важко переоцінити роль бібліотеки у закріпленні, розширенні й поглибленні здобутих на цих уроках знань, перетворенні їх в особисті переконання дітей, в основу їх правосвідомості. Шкільна бібліотека покликана не лише допомогти дітям в опануванні правничих та пов’язаних з правовими питаннями дисциплін, а й збирати та надавати максимально повну і об’єктивну інформацію про кримінальну обстановку в своєму мікрорайоні, місті, в аспектах, що стосуються безпеки та поведінки дітей.

Правовиховна діяльність бібліотеки, що обслуговує дітей, повинна базуватись на диференційованому підході, комплексності популяризації правової літератури та різноманітності її форм, виваженому поєднанні індивідуальної роботи, наочної популяризації книг та ідей і творчих акцій правової тематики.

Добирати літературу і форми роботи з нею слід із врахуванням інтересів читачів різних вікових груп, кожна з яких має свої мотиви звернення до книги правової тематики.

Популяризацію літератури правової тематики слід проводити за такими напрямками:

1. Становлення української державності (Конституція України, структура державної влади, державна символіка, основоположні державно-правові акти).

2. Права людини. ( Декларація про права людини, Конвенція ООН про права дитини, права людини в Конституції України).

3. Громадянське суспільство і правова держава (Громадянські і політичні права та особисті свободи, організації, що забезпечують реалізацію прав людини в Україні та на міжнародному рівні).

4. Поняття про цивільне, трудове, сімейне, карне та інші галузі права.

5. Правила безпечної поведінки дітей, спрямовані на запобігання вчиненню іншими людьми дій, що порушують права дітей.

Як окремі напрямки правовиховної діяльності бібліотек слід назвати

- роботу з так званими “важкими” підлітками, дітьми із “груп ризику” (девіантних);

- контакти та співпрацю з батьками юних читачів;

- інформаційне обслуговування дорослих, причетних до правового виховання дітей.

Правове виховання наймолодших читачів має яскраво виражений попереджувальний характер і спрямоване на те, щоб сформувати у них елементарні знання про нашу державу та її символи – прапор, герб, гімн; про основні права та обов’язки громадян України; про права дитини; про те, як можна і не можна чинити – тобто мова йде про навички спілкування, засвоєння норм міжособистісних взаємин.

Для учнів 1-4 класів рекомендуються уроки в “Школі прав людини”, програма якої включає ознайомлення з основними положеннями Конвенції про права дитини через участь у вікторинах, конкурсах, іграх – “Правова відгадайка”, “Правовий букварик”, “Я малюю свої права”, “Кожна дитина має право…”.

Правила та норми поведінки можна закріпити під час свята ввічливості та уроків гарної поведінки “Поспішаймо творити добро”, «Вчимося жити добрими людьми», “Озирнись на свій вчинок”, “Ввічливість на кожен день”, “Про чемність і гречність”.

Важливим правоосвітнім завданням бібліотеки є допомога маленьким школярикам у вивченні правил дорожнього руху. Предметом діалогу з молодшими читачами повинні стати книги, з яких діти дізнаються про світлофор, дорожні знаки, про вулицю та її складові частини, про правило правої сторони, безпечну поведінку пішохода на вулиці, перехресті, про правила їзди на велосипеді. Можна організувати книжкові виставки: виставку-кросворд “Пішоходу-початківцю”, виставку-вікторину “Правила ДАІ – правила твої”, тест-виставки “Крокуй обережно!”, “Червоний, жовтий, зелений”. Якщо виставка у вашій бібліотеці – постійнодіюча, важливо змінювати ілюстрації, тексти, предметні елементи оформлення, щоб у дітей зберігався стійкий інтерес до експозиції.

Мета цієї роботи – не стільки в тому, щоб юні читачі просто добре запам’ятали правила дорожнього руху, скільки у виробленні навичок швидко орієнтуватись у різноманітних ситуаціях на вулиці і керуватись вивченими правилами у повсякденному житті. Тому доцільно використовувати тут активні, ігрові форми роботи. Це можуть бути вікторини “Як поводитись у місті”, “Увага – вулиця!”, “Екзаменує Світлофор Моргайко”, рольові ігри: “Школа світлофорних наук”, “Театр на дорозі”, у яких діти виконують ролі пішоходів, автомобілів, світлофора, регулювальника тощо.

З метою роз’яснення ідейного змісту та юридичної ваги державних символів України для читачів середнього шкільного віку в бібліотеках можна проводити літературні ранки, вікторини “Державні символи України: історія та легенди”, “Що знаєш ти про прапор наш і герб?”, ”Символи моєї держави”, “Блакить і золото у прапорі злились”, “Звучить урочисто мелодія гімну: не вмерла, жива Україна моя!”.

Цікавими будуть бібліотечні уроки права “Історія державних символів України”, “Шануймось, юні громадяни України!”. Діти середнього та старшого шкільного віку потребують з точки зору розвитку правосвідомості особливої уваги. Знання законів орієнтує підлітка в тому, що дозволено, а що заборонено, застерігає від помилок і непродуманих протиправних вчинків.

Бібліотечним працівникам необхідно роз’яснювати дітям зміст найважливіших законодавчих актів, зорієнтувати їх у виборі книг та публікацій, що інформують про те, які вимоги висуває закон перед неповнолітнім громадянином, які його особливі права захищає.

Читачів-учнів 8-9 класів слід поінформувати про те, що таке паспорт громадянина України, який порядок його одержання, яку юридичну відповідальність покладає на людину цей документ. Складовою правовиховної роботи бібліотек з підлітками повинна стати популяризація літератури з питань етики, пропаганда здорового способу життя, оскільки, як було вже наголошено вище, право і мораль нерозривні у вихованні читачів-дітей.

Мета бібліотеки донести до підлітків інформацію про те, які непоправні, страшні наслідки несуть із собою шкідливі звички. Результативним може стати комплекс інформаційно-просвітніх заходів “Здоров’я тіла та душі”, що включатиме книжкові виставки “Увага! Наркоманія”,“Рабство за власним бажанням”, “Дорога в безодню”; тематичні полиці “Звинувачується зелений змій” та “Тютюн – твій ворог”, бесіду про трагічну долю людей, що потрапили в тенета наркозалежності “Наркотики – проблема особистості, наркотики – проблема суспільства”; правовий бумеранг “Умій сказати «ні»!”, що навчить дітей поводитись у складних ситуаціях, коли вони зустрічаються з цигаркою, алкоголем, наркотиками..

З учнями 5-9-класів продовжуємо вивчати “Право для вулиць і доріг”, треба звернути увагу підлітків на докладне вивчення правил дорожнього руху для велосипедистів, водіїв. Для цього радимо організувати виставку-вікторину “Закони вулиць та доріг”, “Запитують вогні на перехресті”. Можна організувати в дитячій бібліотеці і виставку “Автомобільний музей” (“Мандрівка по країні Авто”), яка допоможе дізнатись про історію виникнення автотехніки, міського транспорту і, очевидно, матиме успіх у читачів.

Доречно для дітей середнього шкільного віку організувати гру-конкурс “Поважайте світлофор”, “Юні регулювальники”, “Юні інспектори ДАІ”. Вікторини, змагання КВН, літературні ігри – це ефективні форми роботи з підлітками у пропаганді правил дорожнього руху.

У системі правового виховання читачів-дітей цієї вікової категорії важливо приділити увагу популяризації книг, які допоможуть зрозуміти суть роботи органів правопорядку (міліції, суду, прокуратури, адвокатури), прищеплювати ставлення до них з повагою. Це завдання ефективно вирішується через організацію бібліотекою зустрічей читачів із працівниками правоохоронних органів, оформлення тематичних книжкових виставок (“Тверда рука Закону”, “Щит і меч Закону”, “Охоронці порядку у книгах, на екрані і в житті”), проведення днів правових знань у бібліотеці, брейн-рингів правознавців.

Для читачів-учнів 5-9 класів спектр творчих акцій правовиховного спрямування в ігровій формі надзвичайно багатий.

Це можуть бути, наприклад:

ü ситуативні ігри “Забавки та жарти за крок від біди”, “Вчинок та його відлуння”, під час яких діти засвоюють правила безпечної, правослухняної поведінки;

ü турнір знавців закону і права або турнір юних правознавців;

ü брейн-ринг “Юні правознавці” (“Іменем закону”, “Знавці права”);

ü правовий лабіринт “Як я знаю свої права”, “Не заблукати на стежках закону”, “З допомогою Феміди й Аріадни”, “Не помились у виборі шляху”;

ü літературна гра-подорож “Мандрівка до країн Закону, Права і Моралі”;

ü ток-шоу “Зупинитись на межі”, “Заборонений плід – солодкий?”, “Дозволене і заборонене”, “ЗЛОЧИН ð КАРА. А виправдання?..”;різноманітні рольові ігри.

В організації роботи з літературою правового, морально-етичного змісту бібліотека може використовувати теми: “Дім, в якому ми живем: державний устрій України”, “Закон – путівник по життю”, “Знати, розуміти, виконувати”, “Право і совість”, “Закон на сторожі життя”, ”Порушити легко кордони Закону, та кара тяжка за межею чека”, “Юристом можеш ти не бути, але закони мусиш знать!”, “Бруківка закону чи манівці злочину: вибір без права на помилку”.

Правовиховна діяльність бібліотеки не замикається у вузькому колі популяризації спеціальних видань, розкриття специфічних тем. Становленню свідомих, правослухняних громадян сприятиме й робота у таких напрямках, як народознавство, краєзнавство, екологічне виховання. Корисними дітям молодшого шкільного віку будуть цикл бесід-діалогів “Охорона природи – твоє право і твій обов’язок”, еко-правова експедиція “Моє довкілля”, до переліку маршрутів якої входять:

n “У Природи є свої права” (загальне ознайомлення дітей із законодавчими актами України на захист довкілля);

n “Заповідний – значить захищений законом”;

n “Дзвони тривоги” (мова йтиме про порушення природоохоронного законодавства та боротьбу з ними).

Для старших дітей доречно організувати виставку-роздум “Природа, ми та закон” і провести тест-гру “Зберегти, збагатити, примножити”. Ефективним і незамінним засобом правовиховного впливу є художня література. Обговорення художніх творів у найрізноманітнішій формі, з ігровими елементами, може зробити часом значно більше, ніж інформаційно насичені повчальні бесіди. Тут у пригоді бібліотекареві стануть і серії дитячих детективів. Загалом у колі читання підлітків твори детективного жанру незмінно посідають одне з чільних місць. Бібліотекареві варто скористатися з цього, особливо в роботі з так званими “важкими” підлітками, які вже за своїми психологічними рисами тягнуться до пригод та небезпеки.

Щоб слідкувати за формуванням і розвитком інтересу до правової літератури, зокрема й під впливом докладених бібліотекарем зусиль, слід систематично на читацькому формулярі дитини робити відмітки про мотиви запиту; фіксувати відгуки про прочитане, власні спостереження, результати рекомендаційних чи дискусійних бесід; занотовувати участь та реакцію маленького читача на творчі акції бібліотеки; робити позначки про висновки, зроблені вами за підсумками проведеної індивідуальної роботи і намітки на майбутнє.

Цікавою та творчою може бути робота зі створення за допомогою учнів старших класів навчально-інформаційних проектівна теми «Право на освіту», «Правові гарантії працевлаштування неповнолітніх» та інші.

Наприкінці року рекомендується проводити аналізи читання літератури правової тематики в обраній вами групі спостереження з тим, щоб висновки цього аналізу використати під час планування правоосвітньої та правовиховної роботи на рік наступний, внести при потребі корективи в свою програму індивідуальної роботи з певними читачами.

Бібліотека, що обслуговує дітей, не може обійти своєю увагою і власних партнерів у правовиховній та правоосвітній роботі – вчителів та батьків юних читачів. Педагоги, очевидно, потребують з боку бібліотеки перш за все інформаційної підтримки. Виступи бібліотекаря на педрадах з оглядами літератури на допомогу правовому вихованню, інформаційна темполичка “Правознавство для вчителя” (“Закон і право для Вас, учителю”), допомога в підготовці школи до участі в щорічному конкурсі на кращу правоосвітню та правовиховну роботу, у проведенні олімпіади з правознавства будуть цілком доречними.

Бесіди з батьками юних читачів, виступи бібліотекаря з аналізом читання дітей на батьківських зборах , спостереження за реакцією батьків на висновки та рекомендації бібліотекаря, за їхнім спілкуванням з дітьми під час відвідування бібліотеки є важливими джерелами інформації та засобами налагодження взаємної довіри і співробітництва бібліотеки й сім’ї в складному процесі формування правосвідомості дитини. Їх доповнять виступи бібліотекаря з бібліографічними оглядами для батьків, із консультаціями: “Коло читання сучасного підлітка”, “Прочитайте разом з дітьми”,, “Що читають наші діти”, “Як впливати на читання дітей” тощо, наочна та індивідуальна рекомендація батькам літератури з питань правового і морального виховання.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ

«МОЯ КРАЇНА – УКРАЇНА»

Для учнів початкової школи

Мета: познайомити юних читачів з історією України, її державним устроєм, символікою, дати цілісне уявлення про Україну як незалежну демократичну державу, прищепити юним читачам почуття патріотизму, любові до своєї Батьківщини, залучити дітей до читання літератури історичного та правознавчого характеру.

Обладнання: виставка однієї книги (.Сокол А., Конечна О.Моя країна – Україна. – Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2004. – 64 с.), плакати з гербом та прапором України.

1-й ведучий: Україна – це наша Батьківщина. Тут живуть наші батьки, дідусі, бабусі, брати та сестри. Усі вони – громадяни незалежної країни. Ми теж громадяни України, бо живемо на цій землі, знаємо співучу українську мову, любимо і шануємо своїх батьків, свою землю, рідний край.

2-й ведучий: На квітучій українській землі живуть українці і росіяни, білоруси і татари, молдавани і греки, євреї і болгари, а також представники багатьох інших національностей. Усі вони – народ України.

3-й ведучий: Коли ми виростемо, ми будемо мандрувати своєю Батьківщиною, будемо вивчати її історію, милуватися красою рідної землі, знайомитись з її талантами, а сьогодні ми запрошуємо вас у подорож – подорож сторінками книги Алли Сокол та Олени Конечної «Моя країна – Україна».

4-й ведучий: А щоб вам було цікаво читати книгу , художники Олена Мяснікова та Ліза Зотова намалювали до книги яскраві, кольорові ілюстрації. Тож гарної вам подорожі!

(Звучить пісня)

4-й ведучий: Україна має багатовікову історію. Нашими давніми предками були східнослов’янські племена, полянський князь Кий став першим київським князем. Після нього Києвом правили князі Аскольд та Дір. За часів їхнього князювання Київ набув особливого розквіту.

Пізніше була утворена держава, яка дістала назву Київська Русь.

Учень: В ранкову пору чи у тишу вечорову

Я вулицями Києва іду і, ніби знову,

Торкаюся історії руками,

Веду розмову мудру із князями:

Із Києм, Діром і Аскольдом, і Олегом…

Їх імена, неначе обереги

Для тебе, Києве – і нині, і в віках.

Княгиня Ольга з Святославом на руках,

Що рідну землю змалку захищав,

Князь Володимир, Мудрий Ярослав

Нас наставляють з глибини століть,

Як рідною землею дорожить.

1-й ведучий: Історія України – це історія постійної боротьби за її єдність та незалежність. Козацький ватажок , а пізніше гетьман України Богдан Хмельницький у 1648 році очолив боротьбу українського народу за незалежність, яка переросла у справжню революцію.

Учень: Гей, козаки-козаченьки,

Славно вміли жити,

Від заклятих вороженьків

Землю боронити.

Скрізь гриміла ваша слава,

Що живе й донині.

Стала слава козацькая

Славою Вкраїни.

Нині – вільна й незалежна

Україна-ненька.

ЇЇ ревно захищають

Нові козаченьки.

2-й ведучий: Однак сподіванням Богдана Хмельницького бачити Україну єдиною, неділимою, абсолютно вільною державою на той час ще не судилося здійснитися….

3-й ведучий: У 1667 році українські землі були розділені: територія на правому березі Дніпра, Правобережжя, відійшла до Польщі, а Лівобережжя – до Росії.

Учень: Два вітри холодні шарпають калину,

Ділять-не-поділять… Ой , лиха година!

Гнуть вітри калину до самого долу,

Тільки не зламати їм її ніколи.

4-й ведучий: 20 листопада 1917 року Центральна Рада проголосила створення Української Народної Республіки, а вже через рік після створення УНР, 13 листопада 1918 року, у Львові було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). 22 січня 1919 року в Києві відбулася урочиста церемонія злуки УНР і ЗУНР.

1-й ведучий: Здавалося б, здійснилася віковічна мрія українського народу про створення незалежної соборної України. Але незалежність потрібно було ще відстоювати у боях.

Учень: Прилетіли ластівочки

Із чужого краю.

Прилетіли, долетіли,

Ніхто не стрічає.

Де ж поділось ластів’яче

Затишне гніздечко?

Ані стріхи, ані хати –

Зойкнуло сердечко…

У вогні вся Україна –

Брат пішов на брата…

Скільки ж іще за воленьку

Треба воювати?

2-й ведучий: 30 грудня 1922 року був утворений Союз Радянських Соціалістичних Республік. До нього увійшли Росія, Україна, Білорусія та Закавказзя.

Україна у цьому союзі називалася республікою і була визнана як держава, хоч і не у всьому самостійна.

3-й ведучий: Але під час індустріалізації та колективізації країни український народ зазнав великого горя – голодомор та репресії.

Учениця: «Хоч колосочок, хоч зернинок жменьку

Голодним, спухлим діточкам знайти…

Шептали губи змучені. – Швиденько…

Синочка й донечку устигнути спасти..»

4-й ведучий: А скільки горя заподіяла нашому народу Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років…

Але наш народ непереможний.

Учень: Прокидалась скривджена земля,

Бо ж не плугом – танками порита.

Як же їй ростить хотілось жито

І колоссям стиглим шепотіти,

Бачити врожайними поля!

Прокидалась кров’ю і сльозами

Зрошена… Чи ж можна те забуть?!

Як же в горі матері збагнуть

Той до Перемоги довгий путь,

Пройдений солдатськими ногами?...

1-й ведучий: Після війни уперше за багато століть всі українські землі були об’єднані в межах однієї держави – Радянського Союзу. Україна стала співзасновником і членом Організації Об’єднаних Націй.

2-й ведучий: І лише 24 серпня 1991 року Україна стала дійсно незалежною і вступила в новий етап історії.

3-й ведучий: Коли ми виростемо, ми будемо дбати про добробут нашого народу, берегти і примножувати багатства рідної землі, зміцнювати престиж і могутність України.

4-й ведучий: Для цього нам потрібно вже зараз зрозуміти, що таке держава, як вона функціонує, хто і як нею керує, за якими законами вона живе. Про це ми також можемо довідатись із книги «Моя країна – Україна».

1-й ведучий: Всі існуючі в країні закони підпорядковуються Конституції, тому що Конституція – це Основний Закон держави (показати книжечку Конституції)

Учень: В нас людина кожна знає,

Чим займатись вона має.

Гарантує нам це право

Головний Закон держави.

Він дає дорослим й дітям

Вільно і щасливо жити.

Всі його повинні знати

І вивчати й шанувати.

Звуть закон цей в Україні –

Конституція країни.

2-й ведучий: Не тільки людина, не тільки сім’я мають властиві їм ознаки – такі зворушливі й неповторні. Кожна держава має свої державні символи.

Це – герб, прапор і гімн.

Учень (показує герб України):

Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила.

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

Будь же, рідна Україно,

Під гербом цим вільна й сильна,

Хай про тебе в цілім світі

Знають всі: дорослі й діти.

Учень (показує прапор України):

Синьо-жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний, і щасливий.

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор – символ нашої держави,

Він для всіх ознака сили й слави.

3-й ведучий: 6 березня 2003 року Указом Президента України Державним Гімном України затверджено національний гімн на музику М.Вербицького зі словами П. Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Учень: Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній - надія на майбутнє,

України слава.

Нею сонце зустрічає

Наша Батьківщина,

День новий розпочинає –

Сильна, неподільна.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним Гімном.

(звучить Гімн)

4-й ведучий: Про все це більш докладно ви дізнаєтесь, коли прочитаєте книгу «Моя країна – Україна». Ви дізнаєтесь про народні сиволи України: вербу, калину, вишитий рушник, про природу та господарство України.

1-й ведучий: Для народу України є глибоко природними такі риси характеру, як доброзичливість, чутливе, дружнє ставлення до людей, прагнення завжди прийти на допомогу.

2-й ведучий: Коли ж людині для цього бракує сил, вона звертається до Бога. Слова, які вона при цьому промовляє , називаються молитвою.

3-й ведучий: Понад сто років тому український письменник Олександр Кониський написав слова молитви, яку сьогодні знають у всій Україні. У цій молитві втілені споконвічні прагнення українського народу бути вільним, щасливим, жити в любові, мирі й злагоді.

4-й ведучий: А український композитор Микола Лисенко написав музику на ці слова, і тепер молитва за Україну звучить під час урочистих заходів і церковного богослужіння.

Учениця: Молитва за Україну.

Боже Великий, Єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни

Світлом науки і знання

Нас усіх просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже Єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки-щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світа,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

Організація роботи

шкільної бібліотеки з популяризації правових знань

Людство вступило в ІІІ тисячоліття, з надією дивлячись на молоде покоління, яке має здійснювати демократичні перетворення в суспільстві та будувати правову демократичну державу.

Головне завдання, що стоїть нині перед державою – це прищеплення нашим громадянам правової культури. Досягти ж високого рівня правової культури можна, лише досягнувши високого рівня розвитку суспільства, а також за допомогою правового виховання в школі, родині, бібліотеці, через засоби масової інформації тощо.

Правове виховання – це діяльність, спрямована на формування правосвідомості і правової культури та на розвиток соціально-правової активності особистості.

Коли мова йде про правове виховання в бібліотеці для дітей, то завдання правового виховання полягають у тому, щоб у кожної дитини були сформовані:

- повага до права і законів;

- повага до правоохоронних органів;

- свідома правомірна поведінка;

- критичне ставлення до порушень і порушників закону;

- потреба брати особисту участь у боротьбі з правопорушеннями;

- усвідомлена звичка дотримуватися норм моралі та права.

До шкільної програми включено зараз декілька курсів, що дають дітям, відповідно до їх вікового та освітнього рівня, ази правових знань. Це окремі теми “Я і Україна”, «Природознавство» у молодших класах, “Основи здоров’я” – для учнів середнього шкільного віку і, звичайно, спеціальний курс “Основи правознавства”, що вивчається в 9-10 класах.

Важко переоцінити роль бібліотеки у закріпленні, розширенні й поглибленні здобутих на цих уроках знань, перетворенні їх в особисті переконання дітей, в основу їх правосвідомості. Шкільна бібліотека покликана не лише допомогти дітям в опануванні правничих та пов’язаних з правовими питаннями дисциплін, а й збирати та надавати максимально повну і об’єктивну інформацію про кримінальну обстановку в своєму мікрорайоні, місті, в аспектах, що стосуються безпеки та поведінки дітей.

Правовиховна діяльність бібліотеки, що обслуговує дітей, повинна базуватись на диференційованому підході, комплексності популяризації правової літератури та різноманітності її форм, виваженому поєднанні індивідуальної роботи, наочної популяризації книг та ідей і творчих акцій правової тематики.

Добирати літературу і форми роботи з нею слід із врахуванням інтересів читачів різних вікових груп, кожна з яких має свої мотиви звернення до книги правової тематики.

Популяризацію літератури правової тематики слід проводити за такими напрямками:

1. Становлення української державності (Конституція України, структура державної влади, державна символіка, основоположні державно-правові акти).

2. Права людини. ( Декларація про права людини, Конвенція ООН про права дитини, права людини в Конституції України).

3. Громадянське суспільство і правова держава (Громадянські і політичні права та особисті свободи, організації, що забезпечують реалізацію прав людини в Україні та на міжнародному рівні).

4. Поняття про цивільне, трудове, сімейне, карне та інші галузі права.

5. Правила безпечної поведінки дітей, спрямовані на запобігання вчиненню іншими людьми дій, що порушують права дітей.

Як окремі напрямки правовиховної діяльності бібліотек слід назвати

- роботу з так званими “важкими” підлітками, дітьми із “груп ризику” (девіантних);

- контакти та співпрацю з батьками юних читачів;

- інформаційне обслуговування дорослих, причетних до правового виховання дітей.

Правове виховання наймолодших читачів має яскраво виражений попереджувальний характер і спрямоване на те, щоб сформувати у них елементарні знання про нашу державу та її символи – прапор, герб, гімн; про основні права та обов’язки громадян України; про права дитини; про те, як можна і не можна чинити – тобто мова йде про навички спілкування, засвоєння норм міжособистісних взаємин.

Для учнів 1-4 класів рекомендуються уроки в “Школі прав людини”, програма якої включає ознайомлення з основними положеннями Конвенції про права дитини через участь у вікторинах, конкурсах, іграх – “Правова відгадайка”, “Правовий букварик”, “Я малюю свої права”, “Кожна дитина має право…”.

Правила та норми поведінки можна закріпити під час свята ввічливості та уроків гарної поведінки “Поспішаймо творити добро”, «Вчимося жити добрими людьми», “Озирнись на свій вчинок”, “Ввічливість на кожен день”, “Про чемність і гречність”.

Важливим правоосвітнім завданням бібліотеки є допомога маленьким школярикам у вивченні правил дорожнього руху. Предметом діалогу з молодшими читачами повинні стати книги, з яких діти дізнаються про світлофор, дорожні знаки, про вулицю та її складові частини, про правило правої сторони, безпечну поведінку пішохода на вулиці, перехресті, про правила їзди на велосипеді. Можна організувати книжкові виставки: виставку-кросворд “Пішоходу-початківцю”, виставку-вікторину “Правила ДАІ – правила твої”, тест-виставки “Крокуй обережно!”, “Червоний, жовтий, зелений”. Якщо виставка у вашій бібліотеці – постійнодіюча, важливо змінювати ілюстрації, тексти, предметні елементи оформлення, щоб у дітей зберігався стійкий інтерес до експозиції.

Мета цієї роботи – не стільки в тому, щоб юні читачі просто добре запам’ятали правила дорожнього руху, скільки у виробленні навичок швидко орієнтуватись у різноманітних ситуаціях на вулиці і керуватись вивченими правилами у повсякденному житті. Тому доцільно використовувати тут активні, ігрові форми роботи. Це можуть бути вікторини “Як поводитись у місті”, “Увага – вулиця!”, “Екзаменує Світлофор Моргайко”, рольові ігри: “Школа світлофорних наук”, “Театр на дорозі”, у яких діти виконують ролі пішоходів, автомобілів, світлофора, регулювальника тощо.

З метою роз’яснення ідейного змісту та юридичної ваги державних символів України для читачів середнього шкільного віку в бібліотеках можна проводити літературні ранки, вікторини “Державні символи України: історія та легенди”, “Що знаєш ти про прапор наш і герб?”, ”Символи моєї держави”, “Блакить і золото у прапорі злились”, “Звучить урочисто мелодія гімну: не вмерла, жива Україна моя!”.

Цікавими будуть бібліотечні уроки права “Історія державних символів України”, “Шануймось, юні громадяни України!”. Діти середнього та старшого шкільного віку потребують з точки зору розвитку правосвідомості особливої уваги. Знання законів орієнтує підлітка в тому, що дозволено, а що заборонено, застерігає від помилок і непродуманих протиправних вчинків.

Бібліотечним працівникам необхідно роз’яснювати дітям зміст найважливіших законодавчих актів, зорієнтувати їх у виборі книг та публікацій, що інформують про те, які вимоги висуває закон перед неповнолітнім громадянином, які його особливі права захищає.

Читачів-учнів 8-9 класів слід поінформувати про те, що таке паспорт громадянина України, який порядок його одержання, яку юридичну відповідальність покладає на людину цей документ. Складовою правовиховної роботи бібліотек з підлітками повинна стати популяризація літератури з питань етики, пропаганда здорового способу життя, оскільки, як було вже наголошено вище, право і мораль нерозривні у вихованні читачів-дітей.

Мета бібліотеки донести до підлітків інформацію про те, які непоправні, страшні наслідки несуть із собою шкідливі звички. Результативним може стати комплекс інформаційно-просвітніх заходів “Здоров’я тіла та душі”, що включатиме книжкові виставки “Увага! Наркоманія”,“Рабство за власним бажанням”, “Дорога в безодню”; тематичні полиці “Звинувачується зелений змій” та “Тютюн – твій ворог”, бесіду про трагічну долю людей, що потрапили в тенета наркозалежності “Наркотики – проблема особистості, наркотики – проблема суспільства”; правовий бумеранг “Умій сказати «ні»!”, що навчить дітей поводитись у складних ситуаціях, коли вони зустрічаються з цигаркою, алкоголем, наркотиками..

З учнями 5-9-класів продовжуємо вивчати “Право для вулиць і доріг”, треба звернути увагу підлітків на докладне вивчення правил дорожнього руху для велосипедистів, водіїв. Для цього радимо організувати виставку-вікторину “Закони вулиць та доріг”, “Запитують вогні на перехресті”. Можна організувати в дитячій бібліотеці і виставку “Автомобільний музей” (“Мандрівка по країні Авто”), яка допоможе дізнатись про історію виникнення автотехніки, міського транспорту і, очевидно, матиме успіх у читачів.

Доречно для дітей середнього шкільного віку організувати гру-конкурс “Поважайте світлофор”, “Юні регулювальники”, “Юні інспектори ДАІ”. Вікторини, змагання КВН, літературні ігри – це ефективні форми роботи з підлітками у пропаганді правил дорожнього руху.

У системі правового виховання читачів-дітей цієї вікової категорії важливо приділити увагу популяризації книг, які допоможуть зрозуміти суть роботи органів правопорядку (міліції, суду, прокуратури, адвокатури), прищеплювати ставлення до них з повагою. Це завдання ефективно вирішується через організацію бібліотекою зустрічей читачів із працівниками правоохоронних органів, оформлення тематичних книжкових виставок (“Тверда рука Закону”, “Щит і меч Закону”, “Охоронці порядку у книгах, на екрані і в житті”), проведення днів правових знань у бібліотеці, брейн-рингів правознавців.

Для читачів-учнів 5-9 класів спектр творчих акцій правовиховного спрямування в ігровій формі надзвичайно багатий.

Це можуть бути, наприклад:

ü ситуативні ігри “Забавки та жарти за крок від біди”, “Вчинок та його відлуння”, під час яких діти засвоюють правила безпечної, правослухняної поведінки;

ü турнір знавців закону і права або турнір юних правознавців;

ü брейн-ринг “Юні правознавці” (“Іменем закону”, “Знавці права”);

ü правовий лабіринт “Як я знаю свої права”, “Не заблукати на стежках закону”, “З допомогою Феміди й Аріадни”, “Не помились у виборі шляху”;

ü літературна гра-подорож “Мандрівка до країн Закону, Права і Моралі”;

ü ток-шоу “Зупинитись на межі”, “Заборонений плід – солодкий?”, “Дозволене і заборонене”, “ЗЛОЧИН ð КАРА. А виправдання?..”;різноманітні рольові ігри.

В організації роботи з літературою правового, морально-етичного змісту бібліотека може використовувати теми: “Дім, в якому ми живем: державний устрій України”, “Закон – путівник по життю”, “Знати, розуміти, виконувати”, “Право і совість”, “Закон на сторожі життя”, ”Порушити легко кордони Закону, та кара тяжка за межею чека”, “Юристом можеш ти не бути, але закони мусиш знать!”, “Бруківка закону чи манівці злочину: вибір без права на помилку”.

Правовиховна діяльність бібліотеки не замикається у вузькому колі популяризації спеціальних видань, розкриття специфічних тем. Становленню свідомих, правослухняних громадян сприятиме й робота у таких напрямках, як народознавство, краєзнавство, екологічне виховання. Корисними дітям молодшого шкільного віку будуть цикл бесід-діалогів “Охорона природи – твоє право і твій обов’язок”, еко-правова експедиція “Моє довкілля”, до переліку маршрутів якої входять:

n “У Природи є свої права” (загальне ознайомлення дітей із законодавчими актами України на захист довкілля);

n “Заповідний – значить захищений законом”;

n “Дзвони тривоги” (мова йтиме про порушення природоохоронного законодавства та боротьбу з ними).

Для старших дітей доречно організувати виставку-роздум “Природа, ми та закон” і провести тест-гру “Зберегти, збагатити, примножити”. Ефективним і незамінним засобом правовиховного впливу є художня література. Обговорення художніх творів у найрізноманітнішій формі, з ігровими елементами, може зробити часом значно більше, ніж інформаційно насичені повчальні бесіди. Тут у пригоді бібліотекареві стануть і серії дитячих детективів. Загалом у колі читання підлітків твори детективного жанру незмінно посідають одне з чільних місць. Бібліотекареві варто скористатися з цього, особливо в роботі з так званими “важкими” підлітками, які вже за своїми психологічними рисами тягнуться до пригод та небезпеки.

Щоб слідкувати за формуванням і розвитком інтересу до правової літератури, зокрема й під впливом докладених бібліотекарем зусиль, слід систематично на читацькому формулярі дитини робити відмітки про мотиви запиту; фіксувати відгуки про прочитане, власні спостереження, результати рекомендаційних чи дискусійних бесід; занотовувати участь та реакцію маленького читача на творчі акції бібліотеки; робити позначки про висновки, зроблені вами за підсумками проведеної індивідуальної роботи і намітки на майбутнє.

Цікавою та творчою може бути робота зі створення за допомогою учнів старших класів навчально-інформаційних проектівна теми «Право на освіту», «Правові гарантії працевлаштування неповнолітніх» та інші.

Наприкінці року рекомендується проводити аналізи читання літератури правової тематики в обраній вами групі спостереження з тим, щоб висновки цього аналізу використати під час планування правоосвітньої та правовиховної роботи на рік наступний, внести при потребі корективи в свою програму індивідуальної роботи з певними читачами.

Бібліотека, що обслуговує дітей, не може обійти своєю увагою і власних партнерів у правовиховній та правоосвітній роботі – вчителів та батьків юних читачів. Педагоги, очевидно, потребують з боку бібліотеки перш за все інформаційної підтримки. Виступи бібліотекаря на педрадах з оглядами літератури на допомогу правовому вихованню, інформаційна темполичка “Правознавство для вчителя” (“Закон і право для Вас, учителю”), допомога в підготовці школи до участі в щорічному конкурсі на кращу правоосвітню та правовиховну роботу, у проведенні олімпіади з правознавства будуть цілком доречними.

Бесіди з батьками юних читачів, виступи бібліотекаря з аналізом читання дітей на батьківських зборах , спостереження за реакцією батьків на висновки та рекомендації бібліотекаря, за їхнім спілкуванням з дітьми під час відвідування бібліотеки є важливими джерелами інформації та засобами налагодження взаємної довіри і співробітництва бібліотеки й сім’ї в складному процесі формування правосвідомості дитини. Їх доповнять виступи бібліотекаря з бібліографічними оглядами для батьків, із консультаціями: “Коло читання сучасного підлітка”, “Прочитайте разом з дітьми”,, “Що читають наші діти”, “Як впливати на читання дітей” тощо, наочна та індивідуальна рекомендація батькам літератури з питань правового і морального виховання.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ

«МОЯ КРАЇНА – УКРАЇНА»

Для учнів початкової школи

Мета: познайомити юних читачів з історією України, її державним устроєм, символікою, дати цілісне уявлення про Україну як незалежну демократичну державу, прищепити юним читачам почуття патріотизму, любові до своєї Батьківщини, залучити дітей до читання літератури історичного та правознавчого характеру.

Обладнання: виставка однієї книги (.Сокол А., Конечна О.Моя країна – Україна. – Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2004. – 64 с.), плакати з гербом та прапором України.

1-й ведучий: Україна – це наша Батьківщина. Тут живуть наші батьки, дідусі, бабусі, брати та сестри. Усі вони – громадяни незалежної країни. Ми теж громадяни України, бо живемо на цій землі, знаємо співучу українську мову, любимо і шануємо своїх батьків, свою землю, рідний край.

2-й ведучий: На квітучій українській землі живуть українці і росіяни, білоруси і татари, молдавани і греки, євреї і болгари, а також представники багатьох інших національностей. Усі вони – народ України.

3-й ведучий: Коли ми виростемо, ми будемо мандрувати своєю Батьківщиною, будемо вивчати її історію, милуватися красою рідної землі, знайомитись з її талантами, а сьогодні ми запрошуємо вас у подорож – подорож сторінками книги Алли Сокол та Олени Конечної «Моя країна – Україна».

4-й ведучий: А щоб вам було цікаво читати книгу , художники Олена Мяснікова та Ліза Зотова намалювали до книги яскраві, кольорові ілюстрації. Тож гарної вам подорожі!

(Звучить пісня)

4-й ведучий: Україна має багатовікову історію. Нашими давніми предками були східнослов’янські племена, полянський князь Кий став першим київським князем. Після нього Києвом правили князі Аскольд та Дір. За часів їхнього князювання Київ набув особливого розквіту.

Пізніше була утворена держава, яка дістала назву Київська Русь.

Учень: В ранкову пору чи у тишу вечорову

Я вулицями Києва іду і, ніби знову,

Торкаюся історії руками,

Веду розмову мудру із князями:

Із Києм, Діром і Аскольдом, і Олегом…

Їх імена, неначе обереги

Для тебе, Києве – і нині, і в віках.

Княгиня Ольга з Святославом на руках,

Що рідну землю змалку захищав,

Князь Володимир, Мудрий Ярослав

Нас наставляють з глибини століть,

Як рідною землею дорожить.

1-й ведучий: Історія України – це історія постійної боротьби за її єдність та незалежність. Козацький ватажок , а пізніше гетьман України Богдан Хмельницький у 1648 році очолив боротьбу українського народу за незалежність, яка переросла у справжню революцію.

Учень: Гей, козаки-козаченьки,

Славно вміли жити,

Від заклятих вороженьків

Землю боронити.

Скрізь гриміла ваша слава,

Що живе й донині.

Стала слава козацькая

Славою Вкраїни.

Нині – вільна й незалежна

Україна-ненька.

ЇЇ ревно захищають

Нові козаченьки.

2-й ведучий: Однак сподіванням Богдана Хмельницького бачити Україну єдиною, неділимою, абсолютно вільною державою на той час ще не судилося здійснитися….

3-й ведучий: У 1667 році українські землі були розділені: територія на правому березі Дніпра, Правобережжя, відійшла до Польщі, а Лівобережжя – до Росії.

Учень: Два вітри холодні шарпають калину,

Ділять-не-поділять… Ой , лиха година!

Гнуть вітри калину до самого долу,

Тільки не зламати їм її ніколи.

4-й ведучий: 20 листопада 1917 року Центральна Рада проголосила створення Української Народної Республіки, а вже через рік після створення УНР, 13 листопада 1918 року, у Львові було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). 22 січня 1919 року в Києві відбулася урочиста церемонія злуки УНР і ЗУНР.

1-й ведучий: Здавалося б, здійснилася віковічна мрія українського народу про створення незалежної соборної України. Але незалежність потрібно було ще відстоювати у боях.

Учень: Прилетіли ластівочки

Із чужого краю.

Прилетіли, долетіли,

Ніхто не стрічає.

Де ж поділось ластів’яче

Затишне гніздечко?

Ані стріхи, ані хати –

Зойкнуло сердечко…

У вогні вся Україна –

Брат пішов на брата…

Скільки ж іще за воленьку

Треба воювати?

2-й ведучий: 30 грудня 1922 року був утворений Союз Радянських Соціалістичних Республік. До нього увійшли Росія, Україна, Білорусія та Закавказзя.

Україна у цьому союзі називалася республікою і була визнана як держава, хоч і не у всьому самостійна.

3-й ведучий: Але під час індустріалізації та колективізації країни український народ зазнав великого горя – голодомор та репресії.

Учениця: «Хоч колосочок, хоч зернинок жменьку

Голодним, спухлим діточкам знайти…

Шептали губи змучені. – Швиденько…

Синочка й донечку устигнути спасти..»

4-й ведучий: А скільки горя заподіяла нашому народу Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років…

Але наш народ непереможний.

Учень: Прокидалась скривджена земля,

Бо ж не плугом – танками порита.

Як же їй ростить хотілось жито

І колоссям стиглим шепотіти,

Бачити врожайними поля!

Прокидалась кров’ю і сльозами

Зрошена… Чи ж можна те забуть?!

Як же в горі матері збагнуть

Той до Перемоги довгий путь,

Пройдений солдатськими ногами?...

1-й ведучий: Після війни уперше за багато століть всі українські землі були об’єднані в межах однієї держави – Радянського Союзу. Україна стала співзасновником і членом Організації Об’єднаних Націй.

2-й ведучий: І лише 24 серпня 1991 року Україна стала дійсно незалежною і вступила в новий етап історії.

3-й ведучий: Коли ми виростемо, ми будемо дбати про добробут нашого народу, берегти і примножувати багатства рідної землі, зміцнювати престиж і могутність України.

4-й ведучий: Для цього нам потрібно вже зараз зрозуміти, що таке держава, як вона функціонує, хто і як нею керує, за якими законами вона живе. Про це ми також можемо довідатись із книги «Моя країна – Україна».

1-й ведучий: Всі існуючі в країні закони підпорядковуються Конституції, тому що Конституція – це Основний Закон держави (показати книжечку Конституції)

Учень: В нас людина кожна знає,

Чим займатись вона має.

Гарантує нам це право

Головний Закон держави.

Він дає дорослим й дітям

Вільно і щасливо жити.

Всі його повинні знати

І вивчати й шанувати.

Звуть закон цей в Україні –

Конституція країни.

2-й ведучий: Не тільки людина, не тільки сім’я мають властиві їм ознаки – такі зворушливі й неповторні. Кожна держава має свої державні символи.

Це – герб, прапор і гімн.

Учень (показує герб України):

Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила.

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

Будь же, рідна Україно,

Під гербом цим вільна й сильна,

Хай про тебе в цілім світі

Знають всі: дорослі й діти.

Учень (показує прапор України):

Синьо-жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний, і щасливий.

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор – символ нашої держави,

Він для всіх ознака сили й слави.

3-й ведучий: 6 березня 2003 року Указом Президента України Державним Гімном України затверджено національний гімн на музику М.Вербицького зі словами П. Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Учень: Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній - надія на майбутнє,

України слава.

Нею сонце зустрічає

Наша Батьківщина,

День новий розпочинає –

Сильна, неподільна.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним Гімном.

(звучить Гімн)

4-й ведучий: Про все це більш докладно ви дізнаєтесь, коли прочитаєте книгу «Моя країна – Україна». Ви дізнаєтесь про народні сиволи України: вербу, калину, вишитий рушник, про природу та господарство України.

1-й ведучий: Для народу України є глибоко природними такі риси характеру, як доброзичливість, чутливе, дружнє ставлення до людей, прагнення завжди прийти на допомогу.

2-й ведучий: Коли ж людині для цього бракує сил, вона звертається до Бога. Слова, які вона при цьому промовляє , називаються молитвою.

3-й ведучий: Понад сто років тому український письменник Олександр Кониський написав слова молитви, яку сьогодні знають у всій Україні. У цій молитві втілені споконвічні прагнення українського народу бути вільним, щасливим, жити в любові, мирі й злагоді.

4-й ведучий: А український композитор Микола Лисенко написав музику на ці слова, і тепер молитва за Україну звучить під час урочистих заходів і церковного богослужіння.

Учениця: Молитва за Україну.

Боже Великий, Єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни

Світлом науки і знання

Нас усіх просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже Єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки-щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світа,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

«Я – ДИТИНА, Я – ЛЮДИНА»

Усний журнал для учнів 5-х класів

І сторінка «Ти знаєш, що ти людина?»

Бібліотекар: Діти, погляньте на цю книжечку, що я тримаю в руках. Хто її впізнає ? Так, це Конституція України, в якій записано всі закони, по яких ми живемо сьогодні в Україні.

Та сьогодні ми поговоримо про інші важливі документи, в яких закріплено ваші права та обов’язки. Це Декларацію прав дитини, яка проголошує основні права дітей, та Конвенція прав дитини, яка є міжнародним договором багатьох держав.

У мене в руках чарівна скринька, а в ній найцінніший скарб планети Земля. Хто з вас хоче його побачити, може зазирнути, але поки що не розповідати про те, що там побачили, аж доти, доки всі найцікавіші і найсміливіші не зазирнуть до скриньки.

(Діти по черзі заглядають у скриньку. Скринька відчиняється під звуки чарівної музики).

- То кого ви побачили в чарівній скриньці?

- Себе! – відповідають діти, на дні скриньки дзеркало!)

- Так, ви побачили в чарівному дзеркалі кожен себе, людину – найцінніший скарб. Кожен із вас – неповторна особистість, людина, яка живе сьогодні і саме такої більше на цій землі немає і ніколи не було.

Видатний поет В.Симоненко написав про неповторність кожного, кому батьки подарували життя такими словами:

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це, чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Більше тебе не буде

Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі

Сьогодні усе для тебе:

Озера, гай і степи.

І жити спішити треба

Кохати спішити треба –

Гляди є не прости!

Бо ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні –

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина

Очі твої одні.

Пройде не одне тисячоліття, коли людство зрозуміє цю істину, і, нарешті, прийме закони, які оберігатимуть дитину – найбільше багатство світу.

1-й ведучий: В стародавній Спарті слабких, кволих дітей кидали із скелі в прірву, вважаючи, що з них не виростуть сильні і здорові воїни. В часи кріпацтва дітей насильно відбирали у матерів і продавали, наче річ.

В різні епохи неоднаково дивилися на виховання і догляд за дітьми. Аж у 17-18 ст. на дітей, нарешті, починають звертати увагу – шиють дитячий одяг, створюють дитячі іграшки, пишуть дитячі книги, дитячі пісні та музику.

- А хіба раніше діти не мали одягу, іграшок? – спитаєте ви.

- Так, не мали. Дитина носила довгу сорочку, а коли виростала – одяг, як у дорослих. У середньовічній Німеччині слово дитина було синонімом слова “дурень”. Ми знаємо, що дітям було нелегко бо не було законів, які б оберігали їхнє життя.

2-й ведучий: У 1924 році у м. Женеві було прийнято Декларацію прав дитини, а 1959 року розроблена і втілена в життя нова Декларація прав дитини. В 1989 році у Нью-Йорку всі прогресивні країни світу підписалися під Конвенцією прав дитини. В 1991 році Україна приєдналася до цієї Конвенції, а в 1993 році в м. Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей.

Згідно з Конвенцією Верховна Рада України у квітні 2001 р. прийняла Закон про охорону дитинства.

Про все це ми сьогодні з вами і поговоримо.

ІІ сторінка «Твої права та обов’язки”

1-й учень: Декларація – це просто

Оголошення всіх прав,

Є права й в дітей, звичайно,

Треба, щоб усяк їх знав.

2-й учень: Знайте, що усі ви рівні,

Від народження в правах,

І людина – змалку вільна,

Наче в небі синім птах.

3-й учень: Знайте ж, змалечку всіх діток

Треба вчить, оберігать,

І ніхто в усьому світі

Їх не сміє ображать.

4-й учень: Треба дітям всього світу

Не сваритись, а дружить

І по правилах хороших,

По закону треба жить.

1-й ведучий: Отже в Конвенції прав дитини записано: «Дитиною вважається кожна людська особа до досягнення нею 18-ти років. Дитина потребує особливої охорони і піклування як до так і після народження».

2-й ведучий: Кожна дитина має невід’ємне право на життя.

Учень: У неньки народилося дитя,

Дитя моє! Бог дав тобі життя.

І щоб ніхто не заподіяв школи

Тобі, малесенький громадянин, -

Бог дав закони нашому народу.

Від дня народження до іменин,

Він твій, цей світ широкий за вікном.

Ти на життя і щастя маєш право

Під золото – блакитним знаменом

Своєї Української держави.

1-й ведучий: Кожна дитина має право на ім’я і громадянство з моменту народження.

Учень: І дівчатко, і хлоп’ятко

Мають право на ім’я.

Ти –Надійка, я – Василь,

А оцей малюк – Максим.

Мають Дмитрик і Оленка

Ще й по батькові ім’я.

“Я – Дмитро Ілліч Орленко!” –

каже впевнено хлоп’я.

Учень: І великі, і малі

Мають власну Батьківщину,

Найріднішу на землі.

Мають право називати

Україну словом мати

Бо вона дітей завжди

Оборонить від біди.

2-й ведучий: Всі діти мають право на повноцінне і здорове харчування.

1-й ведучий: Всі діти мають право на медичне обслуговування.

2-й ведучий: Всі діти мають право на навчання.

1-й ведучий: Всі діти мають право на піклування і любов.

2-й ведучий: Всі діти мають право на гру.

1-й ведучий: Всі діти рівні

2-й ведучий: Діти можуть зустрічатись з ким бажають.

1-й ведучий: Діти мають право вибирати віросповідання.

2-й ведучий: Діти мають право на інформацію.

1-й ведучий: Всі діти мають право висловлювати свої думки.

2-й ведучий: Жодна дитина не може бути примушена до праці.

1-й ведучий: Жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена.

ІІІ сторінка «Казкова»

Бібліотекар: Отже, ми сьогодні дізналися про те, які права має кожна дитина. Існує також міжнародна організація – комісія з прав дитини.

Уявимо собі, що всі ми працюємо в цій комісії захисниками.

Отже, захисники! Сьогодні ми розглядаємо справу про порушення прав дитини в одному казковому королівстві.

(Звучить музика).

2-й ведучий: Колись в одному королівстві

Жила лісничого родина

Аж господиня захворіла

Й померла, доньку залишивши.

Роки минали. Батько знову,

Щоб стало легше, одружився.

Узяв за жінку він вдовицю

З двома дочками. Ще й недобру.

(Попелюшка сидить на підлозі і чистить каструлю).

Мачуха: - Попелюшко! Знову сидиш! Підлогу не замела, вогню не розпалила, грядок не скопала.

(Потягуючись і позіхаючи виходять двоє дівчаток).

-Пташенята ви мої! Вже прокинулися? Як вам спалося любі донечки?

1-а дівчина: - Снідати ще не кликали?

Мачуха: – Зараз, моє серденько! Попелюшко, неси чай. (Виходять).

Попелюшка: – Ой як мої сестри схожі на свою матір: і обличчям, і вдачею. Все їм не так, як і їй. І всі вони мене не люблять! Мачуха змушує мене виконувати всю важку роботу: чистити казани і каструлі, мити східці, прибирати у кімнатах. І як би я не старалася, ніхто мене не похвалить.

Бібліотекар: Дякуємо героям казки. Діти, ви пригадали її назву? Як ви гадаєте, чому мачуха ображала Попелюшку? Чому сестри не любили її? А чи мали вони право ображати дівчинку? Які саме права дитини порушені в цій казці?

-Так, правильно. Кожна дитина має право на любов і піклування, на сім’ю. Вона вільна висловлювати свої думки, спілкуватися з ким бажає. Жодну дитину не можна примушувати до праці.

- А чи мала Попелюшка час гратися? Отже, порушувалося право дитини на гру.

- А чим закінчується ця казка? Дівчинка, яку в сім’ї всі зневажали, стала справжньою принцесою.

Наша подорож триває далі. Запрошуємо героїв наступної казки.

(З’являється Білосніжка, ходить по галявині і збирає квіти)

1-й ведучий: Давно колись жила маленька принцеса на ім’я Білосніжка. Вона була лагідна, добра і гарна. Жила вона зі злою мачухою королевою.

(Виходить королева з люстерком, милується собою. Білосніжка сідає і розглядає квіти).

-Королоева крім себе нікого не любитла і вважала себе найвродливішою та найрозумнішою у всьому королівстві.

Королева: (милується в люстерко).

-Чи ж я в світі наймиліша,

Найгарніша, розумніша?

1-й ведучий: А люстерко їй відповідає:

-Ти чудова слів немає,

Але є у нашім краї

Диво справжнє – гарне й ніжне

І це диво – Білосніжка.

І тоді королева покликала вірного слугу (виходить слуга)

Королева: Заведи принцесу в хащу,

В темряві одну залиш.

Там страшні у звірів пащі –

Їй додому не прийти.

(Слуга забирає Білосніжку, мачуха теж виходить)

Бібліотекар: – Дякуємо казковим героям.

-То яка назва цієї казки? Чому мачуха наказала відвести Білосніжку до лісу?

-Які права дитини тут порушено?

- Головне право – право на життя, А ще ми знаємо, що жодна дитина не може бути скривдженою і зневаженою.

-Наша подорож триває далі. Запрошуються герої наступної казки.

(Звучить музика)

2-й ведучий: Жила собі маленька дівчинка. Бабуся на день народження подарувала їй гарненьку червону шапочку. І відтоді усі стали називати дівчинку Червоною Шапочкою.

Одного разу пішла Червона Шапочка навідати хвору бабусю і зустріла вовка.

(Назустріч Червоній Шапочці виходить Вовк)

Вовк: - Куди йдеш, Червона Шапочко?

Червона Шапочка: - Йду до своєї бабусі й несу їй пиріжки.

Вовк: - І я хочу навідати твою бабусю.

Червона Шапочка: - Ходімо.

2-й ведучий: Вовк побіг коротким шляхом. Підступно потрапив він у бабусину хатину й проковтнув стареньку. А сам приготувався до зустрічі з Червоною Шапочкою.

(Вовк сідає на стільчик, загортається в хустку).

Червона Шапочка: - Добридень, бабусю! Я принесла тобі пиріжків.

Вовк: - Заходь, онучко, сідай біля мене.

Червона Шапочка: - Бабусю, чому в тебе такі великі руки?

Вовк: - Щоб міцніше обіймати тебе, дитя моє.

Червона Шапочка: - Бабусю, чому в тебе такі великі вуха?

Вовк: - Щоб краще чути тебе, дитя моє!

Червона Шапочка: - Бабусю, чому в тебе такі великі очі?

Вовк: - Щоб краще бачити тебе, дитя моє!

Червона Шапочка: - Бабусю, чому в тебе такі великі зуби?

Вовк: - Щоб швидше з’їсти тебе!

2-й ведучий: Не встигла Червона Шапочка і охнути, як Вовк накинувся на неї і проковтнув.

Бібліотекар: Ви впізнали казку? Кого зустріла в лісі Червона Шапочка?

-Як ви думаєте, діти, яке з правил безпеки життєдіяльності порушила дівчинка?

(Не можна вступати в розмову з незнайомими, розповідати їм про те, куди ідеш).

-А як ви гадаєте, які права дитини порушено в цій казці?

(Право дитини на життя. З Червоною Шапочкою сталася біда, бо дівчинка була дуже довірливою. Коли Вовк проковтнув бабусю, він зайняв її житло. Чи мав Вовк на це право? Кожна людина має право на житло. Ніхто не має право силоміць забиратись у наш дім. Дорослі і діти, мають почуватись у себе вдома у повній безпеці.).

- Наша казкова подорож закінчилась. Я дякую вам за те, що ви виступили як справжні дорослі захисники дітей і правильно захищали права казкових героїв.

Сьогодні ви також ознайомились зі своїми правами. Ви повинні навчатися ще й користуватися ними. Коли з вами трапляється щось погане, вас кривдять, принижують, жорстоко караюсь, примушують до непосильної праці, ви повинні звернутися по захист до батьків, родичів, вчителів.

Якщо порушуються ваші права в сім’ї, в школі, на вулиці, можна звернутися до комісії захисту прав дитини в нашому місті.

Учень: Хоч ми малі ще школярі

Та в нас закон є і права.

І ми навік запам’ятали

Із декларації слова:

«Всі діти вільні і всі рівні,

І треба дружно всім нам жить

То ж ми ще змалечку вчимося

Всіх поважати і любить.

Бібліотекар: Дитя моє! Права дитини

Ти мусиш вивчити сумлінно.

Це так потрібно, так важливо

Коментарi